Добре це чи погано?

Усі пацієнти різні, одні одразу погоджуються на запропонований план лікування, інші – довго «атакують» питаннями, а потім ще можуть піти «подумати».

Всі ми колись стикалися з таким формулюванням, можливо навіть йшли «подумати» самі, і добре знаємо, що, як правило, криється за цією фразою: «Мені не сподобалося».

Статистика «думаючих» пацієнтів у лікаря може бути, але відсоток має бути невеликим. Якщо у вас половина первинних пацієнтів йде «думати» – тут уже треба думати самому лікареві, що не так? Які дії (або бездіяльності) лікаря перешкоджають продовженню лікування та довірі пацієнта? Що можна змінити, щоб результат був іншим?

Під час первинної консультації лікар формує стосунки з пацієнтом, і якщо довіру вдалося сформувати – спільний шлях до одужання розпочато. Якщо ні – пацієнт піде до іншого фахівця або просто не займатиметься своїм здоров’ям прямо зараз, що, безумовно, є гіршим з можливих варіантів.

Що потрібно враховувати, щоби взяти ситуацію під контроль?

• Ведіть статистику первинних пацієнтів.
• Знайте % тих, хто повернувся.
• Запитуйте у тих, хто знову приходить, що стало причиною? Відповідь на це запитання розповість про ваші сильні сторони та дозволить їх усвідомити та розвинути.

А якщо у вас є інтерес у комплексному розвитку навичок ефективної роботи з запереченнями пацієнтів – запрошуємо вас взяти участь у нашому онлайн-курсі «Комунікативна компетентність лікаря».